Фольклорный ансамбль "Ромашинская слободка"

Чіловічє Божественной
Жив у світі милосердной.

Не уповай, чіловічє,
Ні на срібло, ні на злато,
Ні на велике багацтво.

Бо великоє багацтво
Ні заробе душі царство.

На тім світі огонь горить,
Ой там Господь судом суде.

А він суде і розсуде
За час, за час, за минуту.

Праведні душі – в правую руку,
А грєшниє – у лєвую.

Праведні душі псальми співають,
А грішні плачуть і ридають.

Ой, Боже ж наш милосердной,
Чим ми тобі прогрішили?

А тим же ви прогрішили,
Що в Божий храм не ходили.

А хоч же ви і ходили,
Богу свічі не становили.

А хоч же ви (й) становили,
То й милости не подавали.

А хоч же ви подавали,
Так в той же час споминали.

Нащо було подавати.
Як в той же час споминати?

Страдальная мати
смт. Кобеляки Полтавської обл. (записано) с. Овчарове Троїцького р-ну Луганської обл. (походження)

Страдальная мати під хрестом стояла,
Плакала, ридала, в сльозах промовляла:
Ой сину, сину, за яку провину
Переносиш муки, тяжкую годину
На хресті?!

Я ж тебе купала гіркими сльозами,
Я ж тебе ховала поміж ворогами,
А нині плачу, бо тебе я трачу,
Бо тебе, мій сину, скоро не побачу,
сину мій.

Ти ж моя надія, ти мій світе ясний,
Гаснеш дуже швидко, в’янеш безучасно.
А хто зі мною буде, сиротою?!
Щас одна я в світі, як билина стою
Під хрестом.

Ти вєдь обіцявся всіх людей спасати,
І за це діждався безвинно вмирати
За рід лукавий, злобний і неправий,
Що зповнив на тобі свій засуд кровавий
На хресті.

Зійшов Господь з неба
с. Троїцьке Славянського р-ну Донецької обл.

Зійшов Господь з неба,
Із неба на землю.

Із неба на землю,
Та й став царствувати.

Анголи із неба
Затрубили в труби.

Із гробів устали
Всі мертвиє душі.

Всі мертвиє душі
Господь судить буде.

Що праведні душі –
Встаньте у правую.

А грєшниє душі –
Станьте у лєвую.

Що праведні душі
Всі псальми співають.

А грєшниє душі
Плачуть та й ридають.

Та все отця-неньку
Та все споминають.

Що ви нас не вчили
Як Богу молитись.

Слава Тєбє, Господі,
Слава Тєбє.

Про блудного сина
с. Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.

Боже мой і Боже мой,
Вічная моя любов.
Ти прейди, любезний синку,
Ти прейди, дитя моє.

Ти прейди, (мій) любезний синку,
Ти прейди, дитя моє,
Всьо готово для тебе.

Не тіряй своє сомнєння,
Що провів своє імення,
Я увижу іздалєча,
Сам прейду к тібє на встрєчу.

Винесу тібє одєжду,
На руку перстінь златой.
Сапоги нові одєну й
Поведу к сібє домой.

По чужим странам шатався,
Свинним кормом он питався,
Як настав великий глад –
Сам прийшов к отцу назад.

Веселітесь, мої друзі,
Моїй радості большой,
Що заблудший син вернувся,
Сам прийшов к отцу домой.

Ой, Боже мій милий, з високого неба
Вислухай молитву мою.
Возьми мою душу на небо,
А тєло в сирую землю

Насипте на мене високу могилу –
Травою вона заросте.
Посадіть ви на неї червону калину –
Вона навесні розцвіте.

Пташки будуть до неї прилітати
І будуть калину клювать.
А я, сиротина, як в полі билина,
Там буду одна (один) спочивать.

Колись мої ножки по світу ходили,
Так бистро года прелетять.
Колись мої ручки так тяжко робили,
А зараз лежать на грудях.

Колись мої глазки так зорко гляділи,
А зараз закриті лежать.
Як тяжко лягати в сирую земельку,
І більше родних не видать.

Сидять люди за столами
смт. Білолуцьк Новопсковського р-ну Луганської обл.

Сидять люди за столами,
Матирь Божа поміж нами.

Сидять люди за обідом,
А Спаситель стоїть з хлібом.

Помоляться люди Богу –
Душа стоїть коло столу.

Помолились люди Богу –
Душа іде у дорогу.

Як виходе й душа з хпати,
А навпротів Божа Мати.

Де ж ти, душечка, ходила,
Що ж ти в світі заробила?

Я ходила й до родини,
Де справляють див’ятини,
Сорок день і годовини.

І спасиба й господині,
Та й усій її родині.

І спасиба й господарю
За його Божую дару.

Щоб його ї Божая дара
На престолі засіяла.

Помишляйте, чєловєци
с. Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.

Помишляєте, чєловєци, всякий час о смерті,
Скільки б не жив на цім світі – треба буде вмерти.

О багацтві і розкошах всєгда помишляєш,
Коли прийде смерть по душу – ти того не знаєш.

Коли прийде смерть по душу – нельзя откупиться,
Махне косой, ступай за мной,
Полно суєтиться.

Все багацтво, всі розкоші складаєш у суми,
Кому вони дістануться – нема в тебе думи.

Все багацтво, всі розкоші, суєту оставиш,
Тільки гріхи, діла свої Судії представиш.

Як задзвонять усі дзвони по смертній годині,
Скажуть люди: вічна пам’ять по моїй кончині.

Всі сродники, приятелі тіло провожають,
А ангели-хранителі душу зустрічають.

Всі сродники, приятелі додому вертались,
А ангели-хранителі за душу сражались.

Пішла душа по митарству за гріхи страдати,
Не поможуть гріхам моїм ні отець, ні мати.

Не поможуть гріхам моїм ні браття, ні сестри,
А поможе милостиня, що я подавала.

Лежить душа обнажена, а тіло потліло,
Ведуть душу на Суд Божий за всякоє діло.

Амінь.

Ансамбль Божичі було створено на свято Коляди-Різдва (7 січня 1999 року).
...кажуть, що "Божичі" – це Божі люди або Божі діти. Нам подобається це потрактування, адже мета нашої діяльності – доносити людям Божественне одкровення, закладене у кожному творі народної музики. За нашим глибоким відчуттям, фольклор – це те, що пов’язує нас напряму із нашими предками, із силами Землі.
Наш ансамбль вивчає та відтворює старовинну пісенну та танцювально-інструментальну традицію, яка ще збереглась по селах та хуторах України, але зникає з катастрофічною швидкістю. Незважаючи на широку географію наших експедиційних інтересів, ансамбль спеціалізується на відтворенні співочої традиції Лівобережної України.