Фольклорный ансамбль "Ромашинская слободка"

Древо — київський музичний гурт, перший в Україні колектив музикантів, що почали виконувати українські народні пісні в автентичній манері. Сформований в 1979 році. Керівник гурту — відомий музичний фольклорист, професор Київської консерваторії Євген Єфремов.

Репертуар «Древа» складається з пісень, зібраних його членами під час етнографічних подорожей. Ліричні та обрядові пісні Полтавщини, Рівенщини, Черкащини, Київщини, Чернігівщини та Сумщини виконуються капелою без музичного супроводу, або з мінімальним. При цьому музиканти намагаються відтворити звучання народної пісні в автентичному вигляді, тобто без композиторської обробки, з усіма агогічними та інтонаційними нюансами її побутування.

Саме цей гурт можна вважати засновником традиції автентичного виконання української народної пісні. В кінці 1990-х — на початку 2000-х за прикладом «Древа» з’явились інші фольклорні ансамблі, що збирали свій репертуар в етнографічних експедиціях та наслідували автентичну манеру виконання — серед них такі гурти як «Божичи», «Володар», «Буття», «ДахаБраха» та інші.

Не дуже багато гуртів можна поставити з ним поряд і сказати – так, це правдива музика у чистому вигляді. Хоча, здавалося б, ну яка може бути неправда, якщо гурт виконує автентичний пісенний матеріал без жодної художньої обробки. Але, як свідчить досвід, є гурти, у виконання яких закрадається хоч би й невеликий, а фальш. І є такі гурти, як ось “Древо”, чиї роботи можна вважати зразком і взірцем. Та навіть якщо відставити високу професійність гурту – все одно, він залишиться серед кращих. Бо “Древо” співає не просто професійно, а так людяно, живо, так по-справжньому, що практично одразу відчуваєш себе частиною дійства, частиною живого простору, у якому існує цей спів. І, як на мене, саме така можливість правдивого підключення до автентичного простору є справжнім дивом, якістю, за яку можна було б вибачити і недосконале виконання – якби воно було недосконалим. Але – “Древо” співає безпомилково. До речі, обов’язково зверніть увагу на тему альбому. Тут дуже цікаво, яскраво проілюстровано переплетіння язичницьких коренів та християнських тем. Показово, що результат синтезу не належить жодній з цих двох площин – він розвиває власний рай, пробачте на каламбурі.